Спіритизм в українському правосудді, або як в Україні мертві душі проводять технагляд суден

Спіритизм в українському правосудді, або як в Україні мертві душі проводять технагляд суден

Як виявилося, у розпал повномасштабної вiйни в країнi не всi українцi згуртовуються задля єдиної цiлi – здолати ворога зовнiшнього та внутрiшнього. Внутрiшнi – то корупцiя та панiбратство в органах державної влади, якi роками укорiнилися на мiсцевому та, на жаль, державному рiвнях. Сьогоднi (на прохання постраждалої сторони) мова йдеться про те, що навiть в такий важкий для всiєї України час Державна прикордонна служба, яку неодноразово інформували про підробнi документи на так званий «пором «Кислицький», офiцiйно дозволяє людям, якi привласнили його рейдерським способом, експлуатувати у прикордонній смузі цей плавзасiб на підставі апрiорi підробних документів.

Наприкінці жовтня 2017 року в селі Кислиця (Ізмаїльський район, Одеська обл.) відбулася подія, яка не була помічена суспільством.

Там вiдбулось «звичайне» рейдерське захоплення майна, яких багато по Україні, і які зазвичай переводяться під категорію «фермерських розбірок» та «самоуправства» місцевими прокурорами та поліцейськими.

З 27 жовтня 2017 року місцеві фермери Петро Чебан та Сергій Чебан (батько та син) з відповідною «силовою» «групою підтримки» прибули до переправи біля острову Кислицький, що поблизу села Кислиця, де вже давно між берегами курсував невеликий пором ВИЛ-2004-К, що належить місцевому жителю Сергію Слободенюку, але на правах оренди використовувався місцевим підприємством ТОВ «Злагода» на чолі з Любов’ю Стойковою.

Продемонструвавши поромнику ТОВ «Злагода» якісь нові документи на пором ВИЛ-0224-К (i наставивши на поромника для пiдсилення своїх дiй та додаткової аргументації декілька стволів автоматичної зброї) батько та син Чебани оголосили, що віднині пором ВИЛ-0224-К буде називатися «поромом «Кислицький», та належатиме Петру Чебану, і що віднині Сергій Слободенюк та Любов Стойкова не мають жодного відношення до цього судна. Ми про це неодноразово писали.

Більше того, Сергій Слободенюк, Любов Стойкова та їх адвокат Дмитро Ягунов ранiше проводили прес-конференції в УНІАН, щоб привернути увагу суспільства до проблем рейдерства в Україні та корупції в органах влади. На сьогоднiшнiй день їх заклик так i залишився непомічним, і суспільство продемонструвало неготовність до боротьби з корупцією на місцях. На жаль, зазвичай бiльшу увагу отримують лише гучнi справи НАБУ з суддями та міністрами, викритими на хабарництві, а не корупцiя на місцях, яка є складовою i породжує глобальну корупцію в країні. 

Якi ж можуть бути наслiдки ігнорування з боку Держави проблем рейдерства та корупції в аграрному секторі? Для прикладу беремо рейдерське захоплення порому Сергія Слободенюка та Любові Стойкової.

Як виявилося, корупція в судах та правоохоронних органах Ізмаїльського району Одеської області, окремо Одеської області та навіть України, тісно пов’язана з містикою, спіритичними сеансами та потойбічним світом.

У все це, здається, щиро вірять ізмаїльські судді, слідчі поліції та прокурори, а разом з ними – слідчі Державного бюро розслідувань з територіальних управлінь Києва та Миколаєва, прокурори Одеської обласної прокуратури, члени кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Одеської області. Під загрозою містичного впливу вже опинилася навіть Вища рада правосуддя. І все це на фоні задекларованого у Конституції України відокремлення церкви від держави.

Нагадаємо, що захоплення групою осіб порому ВИЛ-0224-К – це спірний момент, який потрібно «розбирати» у судах, органах поліції, ДБР та прокуратурі.

Усі зазначені вище правоохоронці, судді, прикордонники та інші посадовці, здається, щиро вірять в те, що людина може повстати з мертвих, прибути за спіритичним викликом Петра Чебана до дислокації так званого «порому «Кислицький», провести його технічний нагляд та безпосередньо вручити в руки Петру Чебану «Акт технічного нагляду судна», складений за результатами проведеного технічного нагляду.

Уявляєте стійкість релігійних переконань ізмаїльських суддів, слідчих та прокурорів? Відчуваєте силу віри правоохоронців у життя після смерті? Особливо, якщо «життя після смерті» пов’язане з незаконним та навіть злочинним переоформленням прав власності на майно Чебана П.Г. саме на підставі підробних документів.

Ще у вересні 2017 року Чебан П.Г. подав до Укртрансбезпеки (на той час саме цей орган був уповноважений на реєстрацію суден та видачу свідоцтв про право власності на судно) так званий «Акт технічного нагляду судна» від 15.11.2015 на так званий «пором «Кислицький» за підписом інженер-інспектора Регістру судноплавства України Фарварщука В.Д.

Після блискавичної адміністративної реєстраційної процедури судна Петро Чебан буквально за 2-3 години отримує на руки від колишніх очільників Укртрансбезпеки Ноняка М.В. та Петренка Д.С. новi документи на так званий «пором «Кислицький»»: свідоцтво про право власності на судно та свідоцтво про право плавання під прапором України (судовий патент), на підставі яких і забирає у Слободенюка С.А. та Стойкової Л.К. пором, що до вересня 2017 року мав назву ВИЛ-0224-К.

Тiльки от справа в тому, що пан Фарварщук В.Д помер ще у 2007 році!

Відтак реєстраційні документи Чебана П.Г. на так званий «пором «Кислицький» містять пряме посилання на документ, який є підробним у з’язку з тим, що пiдписаний померлою особою (пiдписант Фарварщук В.Д. помер за вісім років до пiдписання документу та факту начебто проведення технічного нагляду так званого «порому «Кислицький»).

Питання використання імені померлої людини для підроблення документів на майно та подальшого використання таких підробних документів – це, передусім, приклад абсолютної аморальності та цинізму.

Проте, виявлений на підставі офіційних документів Міністерства юстиції України факт смерті пана Фарварщука В.Д. ще у 2007 році породжує безспірний юридичний факт: так званий «Акт технічного нагляду судна» на так званий «пором «Кислицький» на ім’я Чебана Петра Григоровича є підробним.

Відтак, свідоцтво про право власності на судно та свідоцтво про право плавання під прапором України (судовий патент), видані на ім’я Чебана П.Г.,  містять пряму вказівку на те, що вони видані на підставі підробних документів.

Слiд зазначити, що згодом навіть Регістр судноплавства України та Міністерство інфраструктури України офіційно підтвердили: посадові особи Регістра (включаючи померлого Фарварщука В.Д.) ніколи не проводили Чебану П.Г. жодного технічного нагляду жодного судна і ніколи не видавали Чебану П.Г. жодних документiв на будь-яке судно.

Відповідно, Стойкова Л.К. та Слободенюк С.А. подають заяви до Ізмаїльського відділу поліції та Ізмаїльської місцевої прокуратури, керівником останньої упродовж вже понад 7 років є «видатний» український правоохоронець Сара Олександр Васильович.

Здавалося б, все просто — є факт смерті Фарварщука В.Д. у 2007 р., є факт неможливості зустрічі Фарварщука В.Д. та Чебана П.Г. у 2015 р., є факт неможливості підписання Фарварщуком В.Д. документів Чебану П.Г., є факт неможливості вручення Фарварщуком В.Д. таких документів в руки Чебану П.Г.! Зважаючи на все це, – бери i завершуй кримінальну справу та направляй її до суду, щоб злочинці отримали справедливе покарання за підробку документів та їх подальше використання. Але ж ні…

За результатами заяв Стойкової Л.К. та Слободенюка С.А. Ізмаїльською окружною прокуратурою було відкрито два кримінальних провадження: одне за фактом виготовлення підробних документів на ім’я Чебана П.Г. на так званий «пором «Кислицький» (умовно – справа №1), друге – за фактом використання підробних документів на так званий «пором «Кислицький» (умовно – справа № 2).

І що парадоксально: перші роки, коли обидві справи перебували в Ізмаїлі, ані слідчі ізмаїльської поліції (Іванова В.Б., Старцева Н.І., Янков В.О.), ані ізмаїльські прокурори (Сара О.В., Карастан Д.І., Івахів М.В., Мелещук І.С.) не вбачали нічого екстраординарного, а тим більше – злочинного. Нiкого iз них не здивувало, що пан Фарварщук В.Д. спочатку помер, а потів вже зустрівся з Чебаном П.Г., де, можливо, навіть потиснув йому руку, провів за присутності того ж Петра Чебана технічний нагляд так званого «порому «Кислицький» і там же в присутності самого Чебана П.Г. виписав йому «Акт технічного нагляду судна» від 15.11.2015 р. на так званий «пором «Кислицький».

Здається, щирі вірування ізмаїльських слідчих поліції, прокурорів та слідчих суддів у життя після смерті в принципі унеможливлювали проведення будь-якого розслідування. Причому можливість підписання Фарварщуком В.Д. документів Чебану П.Г. вже після смерті пiдписанта особливо фанатично доводив слідчий ізмаїльської поліції Янков В.О., категорично відмовляючи допитувати Чебана П.Г., чи повідомляти йому про підозру.

Обидві справи лежали без розгляду в Ізмаїлі протягом кількох років, не зважаючи на численні клопотання та скарги потерпілих Стойкової Л.К. та Слободенюка С.А., до того часу поки справа №1 не була скерована до поліції Овідіополя, а справа №2 – до Територіального управління Державного бюро розслідувань у місті Києві. 

І якщо читач думає, що такі вірування обмежуються лише Ізмаїльським районом Одеської області, то читач наївно помиляється. Так, із самого початку, здається, нинішній керівник Одеської обласної прокуратури пан Костенко С.К., будучи свого часу членом дисциплінарної комісії прокуратури, категорично відкидав будь-які звинувачення у корупції проти Сари О.В. та інших ізмаїльських Карастана Д.І. Ставши вже керівником Одеської обласної прокуратури Костенко С.К., разом з прокурорами цієї ж прокуратури Лященком Д.А., Литваком О.М., Саулко О.І., Патраманським М.А., Гаркушиним І.А., Чередником Р.В. та іншими прокурорами систематично й категорично «обрубав» будь-які скарги та заяви та, здається, захистив право прокурорів Сари О.В., Карастана Д.І., Івахів М.В. та Мелещук І.С. на свободу віросповідання у частині того, що, дійсно, як це можна зрозуміти з листів Одеської обласної прокуратури, покійний Фарварщук В.Д. міг повставати з мертвих та підписувати Петру Чебану реєстраційні документи на майно.

До речі, Любов Стойкова подала нещодавно позов проти прокурорів Костенка С.К., Лященка Д.А., Литвака О.М., Саулка О.І., Патраманського М.А., Гаркушина І.А., Чередника Р.В. щодо надання останніми сприяння злочинній організації у використанні підробних документів на ім’я Чебана П.Г. на так званий «пором «Кислицький», і відповідне рішення Приморського районного суду міста Одеса становитиме великий інтерес для подальшого висвітлення цієї рейдерської історії.

На жаль, вірування у потойбічний світ крокували та поширювалися разом зі справою, і наразі аналогічних поглядів на те, що інженер-інженер Фарварщук В.Д. вже після своєї смерті міг підписати Чебану П.Г. та за присутності самого Чебана П.Г. «Акт технічного нагляду» від 15.11.2015, здається, дотримуються і керівник відділу дізнання овідіопольського відділу поліції Назар Реміцький, який веде справу № 1. Так само, здається, вважає, і слідчий ТУ ДБР у місті Києві Дмитро Литвиненко.

Аналогічно справи «йшли» в Ізмаїльському міськрайонному суді Одеської області, де місцеві судді (Жигулін С.М., Смокіна Г.І.) категорично не вбачали нічого дурного, а тим більше незаконного у тому, що людина спочатку померла, а потім вже підписала документи на майно.

Більше того, судді Жигулін С.М. (розглядав справу з квітня 2018 по жовтень 2020 року) та Смокіна Г.І. (розглядає справу з жовтня 2020) не вбачають навіть ознак злочину у факті підписання документів особою після смерті та, як наслідок, протягом останніх 5-ти років систематично відмовлялися та продовжують відмовлятися постановити окрему ухвалу за фактом наявності підробних документів у цивільній справі № 500/2395/18 за позовом Стойкової Л.К. та Слободенюка С.А. проти Чебана П.Г., Чебана С.П., Ніколенка І.С., Ніколенка С.І. та Радєва Д.Д. (усі відповідачі є активними користувачами так званого «порому «Кислицький» по фiктивним документам).

Щодо розгляду цивільного позову в Ізмаїльському міськрайонному суді, то тут якраз і проявляється те, що відрізняє цю справу від будь-якої іншої справи про рейдерство в Україні та змушує подивитися на цю справу в зовсім іншому світлі.

Справа в тому, що у січні 2022 року представником Слободенюка С.А. – адвокатом Ягуновим Д.В. – було подано скаргу до Європейського суду з прав людини щодо тяганини при розгляді цивільної справи про рейдерське захоплення майна Слободенюка С.А. (порому ВИЛ-0224-К) відповідачами Чебаном П.Г., Чебаном С.П., Ніколенком І.С., Ніколенком С.І. та Радєвим Д.Д. на підставі підробних документів.

І ось ЄСПЛ відкрив комунікацію з Урядом України щодо цієї справи та витребував від Уряду України його офіційну позицію, чому так довго не була розглянута проста й елементарна справа, в основі якої лежить факт перереєстрації права власності на майно зі Слободенюка С.А. на Чебана П.Г на підставі підробних документів, виданих на ім’я Чебана П.Г.

Так, як виявилось, у цій справі, відкритій у квітні 2018 року, лише 26-го грудня 2022 року відбулося перше (!) судове засідання по суті. Тобто національні суди п’ять років відкладали систематично справу, щоб, ймовірно, не реагувати на те, що у справі – підробні документи на ім’я Чебана П.Г.

А 24 листопада 2022 року Європейський суд з прав людини ухвалив рішення про відкриття комунікації у справі «Слободенюк проти України» (заява №4896/22), а також про те, що заява № 4896/22 підлягає одночасному розгляду щодо прийнятності та суті, про що і повідомив Уряд України.

Враховуючи вимоги ЄСПЛ щодо комунікації у справі за заявою №4896/22, найближчим часом до Міністерства юстиції України від Офісу Генерального прокурора, ДБР, Національної поліції та Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області буде надано інформацію, яка фактично базується на підробних документах щодо так званого «порому «Кислицький», а також копії самих підробних документів на ім’я Чебана П.Г. на так званий «пором «Кислицький».

Як наслідок, найближчим часом вся ця фейкова інформація вперше в історії ЄСПЛ може бути передана Урядом України до ЄСПЛ.

Відтак, наразі існує реальна небезпека того, що вперше в історії Європейського суду з прав людини та вперше в історії України Урядом України до ЄСПЛ буде надано як підроблені документи, так i інформацію, що заснована на підробних документах, що, скорiш за все, приведе до непоправної руйнації міжнародного іміджу та авторитету України на міжнародній арені.

А поки що при всьому цьому «пором «Кислицький» (в минулому – пором ВИЛ-0224-К) усі ці роки «успішно» використовується групою осіб прямісінько на Державному кордоні України саме на підставі підробних документів, з чим пов’язаний інший аспект цієї історії, а саме — поширення вірувань про життя після смерті на органи Державної прикордонної служби України, зокрема на прикордонників з 17-го прикордонного загону, що зосереджений у місті Ізмаїл.

Виявляється, що ізмаїльські прикордонники – від керівника загону та його заступника до останнього офіцера – також, ймовірно, щиро вірять, що Фарварщук В.Д. дійсно міг вже після своєї смерті підписати Чебану П.Г. так званий «Акт технічного нагляду судна» від 15.11.2015 р. на так званий «пором «Кислицький».

Тобто, під час агресивної війни Росії проти України Державна прикордонна служба України, яку неодноразово інформували про підробку документів Чебана П.Г., офіційно дозволяє Чебану П.Г., Чебану С.П. та іншим особам експлуатувати у прикордонній смузі так званий «пором «Кислицький»» на підставі фiктивних документів, де такий «пором» використовується: невідомими особами; на підставі підробних документів; для перевезення невідомих вантажів; для перевезення на територію України невідомих осіб тощо.

Більше того, на особливу увагу заслуговує той факт, що територія поблизу переправи на острів Кислицький, там де курсує той самий «пором «Кислицький», була надана Кислицькою сільською радою саме сину Чебана П.Г. – Сергію Чебану.

Ви запитаєте, а до чого тут Кислицька сільська рада? А до того, що окремі довідки на так званий «пором «Кислицький» Чебану П.Г. для цілей перереєстрації майна зі Слободенюка С.А. на Чебана П.Г. видавала саме Кислицька сільська рада (староста – Шевченко М.М., секретар – Запорощенко Л.М.), де вказані довідки свідчили, що так званий «пором «Кислицький» перебував у власності Чебана П.Г. ще аж з 2003 року, але Чебан П.Г. чомусь вирішив зареєструвати своє право власності лише у 2017 році, будучи, ймовірно, натхненним зустріччю у 2015 році з Фарварщуком В.Д., який вже восьмий рік на той час був мертвим.

Досить цікавим аспектом цієї рейдерської історії також є діяльність відомих ізмаїльських адвокатів Кобака Р.І., Златі Д.С. та Арнаута А.Г. у цивільній справі про загадковий «пором «Кислицький», де зазначені адвокати представляють інтереси Чебана П.Г., Чебана С.П. та інших відповідачів.

Крiм того, здається таке враження, що КДКА Одеської області, ймовірно, або надала свого роду «індульгенцію» або «ліцензію» окремим адвокатам Ізмаїльщини на безкарне використання підробних документів, або ж активно породжує відповідний прецедент, за яким кожен адвокат може безкарно використовувати підробні документи у своїй практиці.

Власне, проблема не в судні як такому, а набагато масштабніша. Проблема  полягає у небезпечній всеохоплюючій корупції обласного та навіть національного рівня в судах та правоохоронних органах Ізмаїльського району Одеської області, Одеської області та навіть України в цілому, які упродовж останніх п’яти років вірно захищають інтереси злочинної організації, що поширила свій вплив на суди та правоохоронні органи Ізмаїльщини та Одеської області, та гальмують на перший погляд елементарну справу щодо порому.

Ця справа – це не просто справа про рейдерське озброєне захоплення порому ВИЛ-0224-К на підставі підробних документів, а – індикатор того, наскільки українські судді, правоохоронці, прикордонники та інші посадовці можуть «чорне» називати «білим» та активно послідовно сприяти організованій злочинності у використанні підробних документів на судно, що під час війни безконтрольно перевозить в Україну та з України невідомо що та невідомо кого.

А поки пенсіонерка Любов Стойкова продовжує наодинці битися в Ізмаїлі з організованою злочинністю та корупцією, захищаючи свій дім від злочинців, а офіцер-десантник Сергій Слободенюк міцно тримає автомат на передовій на Донбасі, українські судді, слідчі, прокурори та прикордонники, сидячи у комфортних кріслах у тилу та отримуючи достойну зарплатню за рахунок платників податків, захищають своє особисте право стверджувати, що будь-яка особа в Україні після своєї смерті може, ну суто випадково, переписати на місцевого олігарха своє майно.

Читайте важливi морськi новини на нашому Телеграм-каналi

Источник: seafarersjournal

Добавить комментарий